flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Звернення зборів суддів Печерського районного суду м. Києва до Ради суддів України від 04.02.2015

06 лютого 2015, 10:19

Шановні члени Ради суддів України, колеги!

Печерський районний суд м. Києва на виконання рішення Зборів суддів Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року вважає за необхідне довести до відома всієї суддівської спільноти ситуацію, яка на сьогодні склалася навколо суду та суддів нашого суду і свідчить про безпрецедентне втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддів, прояв неповаги до суду та посягання на незалежність судової влади та вимагає невідкладного вжиття відповідних належних заходів правового реагування з боку органів суддівського самоврядування.

Цим повідомляємо, що останнім часом мають місце спроби перешкоджання здійсненню суддями правосуддя на  визначених  законом засадах,   тиск   на  суддів  шляхом  погроз суддям та членам їх сімей, пошкодження їх майна та  іншого протиправного впливу,  в тому числі у формі неправомірного використання   суб'єктами   влади   наданих їм повноважень,  зокрема, шляхом необґрунтованого  кримінального переслідування за очевидної відсутності на те правових підстав. Факти тиску на суддів і втручання у здійснення правосуддя  набули  системного  та  відвертого  характеру, як під час розгляду суддями справ, так і за наслідками їх розгляду. У  діяльності  суб'єктів,  до  компетенції яких належить вирішення питань про відповідальність суддів,  у деяких випадках  вбачається упереджений підхід та намагання вчинити розправу над суддями за їх професійну  діяльність. 

Так, у зверненні суддів Печерського районного суду м.Києва від 02 лютого 2015 року доведено до відома та відповідного правового реагування Ради суддів України про факти відкритих погроз у зв’язку зі здійсненням правосуддя всьому колективу суддів та окремим суддям Печерського районного суду м.Києва Литвиновій І.В., Гладун Х.А., Мельнику А.В., Білоцерківцю О.А., протиправного проникнення і пошкодження майна судді Волкової С.Я., нанесення тілесних ушкоджень невідомою особою судді Царевич О.І.Дані обставини були підставою для звернення суддів до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення кримінального правопорушення 30.01.2015.

Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» положення  частини  другої  статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ) про те,  що вплив  на  суддів  у  будь-який  спосіб забороняється,  означає  заборону  будь-яких  дій  стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку, зокрема, державних  органів. 

Разом з тим, на сьогодні правоохоронні органи і органи прокуратури та окремі їх посадові особи використовують свої повноваження не з метою та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України,а використовуючи процесуальні методи з метою впливу на суддів, формування у суспільства негативного ставлення до суддівського корпусу України та відповідно з метою створення уявлення в суспільстві належного виконання своїх обов’язків, зокрема шляхом кримінального переслідування суддів.

На даний час Генеральною прокуратурою України та прокуратурою м. Києва здійснюються кримінальні провадження відносно суддів Печерського районного суду м.Києва Царевич О.І., Кицюка В.П., Волкової С.Я., Литвинової І.В., Пилаєвої М.К., Вовка С.В., Горкавої В.Ю. за фактами постановлення суддями завідомо неправосудних судових рішень, за очевидної відсутності на те правових підстав, що є неприпустимим.

Спостерігається тенденція з боку Генеральної прокуратури України та місцевих органів прокуратури розпочинати досудове розслідування за фактом постановлення завідомо неправосудного рішення та відповідно подальшого безпідставного кримінального переслідування судді невідкладно після постановлення під головуванням судді судового рішення не на користь сторони обвинувачення чи особи, представництво інтересів якої здійснює прокурор.

Так, кримінальні провадження відносно суддів Вовка С.В. та Волкової С.Я. розпочаті досудовим розслідуванням ще до набрання судовими рішеннями законної сили та на стадії їх апеляційного оскарження. Судові рішення, постановленні під головуванням суддів Царевич О.І., Пилаєвої М.К., Волкової С.Я., набрали законної сили і залишаються чинними.

         Розпочинаючи досудове розслідування у вказаних випадках, органи прокуратури грубо нехтують не тільки нормами законодавства України, але й фактично нівелюють правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ «Салов проти України», відповідно до якої право   на   справедливий судовий розгляд,  передбачене  статтею 6 параграф 1 Конвенції ( 995_004 ),  передбачає повагу  до принципу  верховенства права.  Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності,  який передбачає, що  коли рішення суду стало остаточним,  воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ «Брумареску проти Румунії».

Поряд з тим, як зазначено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади»,відповідно  до  частини  п'ятої  статті  124  Конституції України ( 254к/96-ВР ) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними,  доки  вони не   скасовані  в  апеляційному  чи  касаційному  порядку  або  не переглянуті  компетентним  судом  в  іншому  порядку,  визначеному процесуальним  законом,  в  межах провадження справи,  в якій вони ухвалені. Органи, які вирішують    питання про дисциплінарну відповідальність  та  відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати  законність  судового рішення. Голови судів та інші  судді,  які  обіймають  адміністративні посади в судах, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії,  Вища рада юстиції, органи та посадові особи законодавчої та виконавчої влади не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень.

Разом з цим, стаття 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що  скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Органами прокуратури та їх посадовими особами означені положення Закону тлумачаться виключно у власних інтересах, з метою неправомірного дискредитації судової гілки влади в цілому.

Крім того, в межах даних кримінальних проваджень процесуальні керівники - прокурори та слідчі проявляють відверте нехтування гарантіями незалежності суддів, явну неповагу до суддів та вдаються до прямого втручання у здійснення правосуддя.

Так, під час перебування судді Царевич О.І. в нарадчій кімнаті з розгляду кримінальної справи, слідчі прокуратури м. Києва, без визначених законом повноважень для проведення відповідної процесуальної дії, намагались у не процесуальний спосіб вручити судді повідомлення про підозру.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус Суддів» судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником, що є гарантією недоторканості судді. При цьому делегування вказаних повноважень будь – яким іншим особам, в тому числі, слідчим органів прокуратури, ні чинним КПК України, ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні Законом України «Про прокуратуру», не передбачено.

Разом з тим, слідчі прокуратури м.Києва, без належних на те повноважень, визначених законом, намагались у будь-який спосіб, не передбачений чинним КПК України,  вручити суддями Кицюку В.П. та судді Царевич О.І. повідомлення про підозру.

Наряду з викладеним, слідчим прокуратури м. Києва, яким здійснюється досудове розслідування кримінального провадженні відносно судді Волкової С.Я.  висунуто пряму погрозу останній щодо необхідності  негайного підписання нею протоколів про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та зазначення про відсутність будь – яких клопотань з її боку, при цьому зазначено, що у разі відмови, до судді будуть застосовані засоби примусу.

Описані факти, доводять, що ситуація, яка склалась, містить в собі протиправне перевищення повноважень працівниками органів прокуратури з зазначеною вище  метою створення зовнішнього вигляду перед суспільством належного виконання своїх обов’язків.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» втручанням  у  діяльність  судових  органів слід розуміти вплив на суддю у  будь-якій  формі  (прохання,  вимога,  вказівка, погроза,  підкуп,  насильство,  критика  судді  в  засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її  розглядом  тощо)  з боку   будь-якої  особи  з  метою  схилити  його  до  вчинення  чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. 

Так, під час попереднього розгляду кримінального провадження, невідомі особи проникли до подвір’я та приміщення Печерського районного суду м.Києва і без будь-яких перешкод з боку присутніх представників правоохоронних органів, викрикували погрози головуючому судді  Карабаню В.М. та суддям Батрин Л.В. та Вовку С.В., у разі неналежного судового розгляду, який, на їхню думку, полягав у продовженні тримання підозрюваних під вартою та якомога швидкому постановленні відносно них обвинувального вироку, погрожували розправою над колективом суддів  та підпалом приміщення суду.

Аналогічні викладеним, випадки мали місце під час розгляду інших кримінальних справ, в яких особи обвинувачувались в тяжких та особливо тяжких злочинах. При цьому, громадяни, які представлялись активістами громадськості у зазначених випадках, навпаки вимагали негайного звільнення таких обвинувачених з-під варти, при цьому погрожуючи головуючому у справі судді наявною у них зброєю.

Також, набули системного характеру випадки, коли окремі представники прокуратури вважають належним повідомлення через засоби масової інформації негативної інформації щодо суддів, таким чином фактично на офіційному рівні підривають авторитет судової влади як посадові особи.

Так, безпідставним та недопустимим є твердження щодо протиправного перешкоджання суддями встановленню істини у кримінальному провадженні, яке висловив в засобах масової інформації старший прокурор управління процесуального керівництва ГПУ Донський О. http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/30/7056878/, : «Але відбулось порушення розумних строків вчинення процесуальних дій, а саме розгляду клопотання", - зазначив Донський."Такі дії є умисним перешкоджання розслідувань і не мають нічого спільного з передбаченого законом судовим контролем", - прокоментував Донський дії судді Крістіни Тарасюк. За його словами, "порушення розумних строків вчинення процесуальних дій стало певною тенденцією в роботі окремих суддів Печерського райсуду". "Наприклад, у цьому ж провадженні стикались з аналогічною ситуацією, коли упродовж 20 днів не розглядалось клопотання про доступ до телефонних трафіків суддею Кирилюк", - зазначив представник ГПУ.»

Разом з цим, слід звернути увагу, що  вказаною посадовою особою Генеральної прокуратури України  висловлено твердження з приводу порушення розумних строків розгляду клопотання в кримінальному провадженні, розпочатому понад 6 місяців до факту самого звернення з клопотанням, що вказує на порушення принципу розумності строків кримінального провадження саме органом досудового розслідування.

Заступник Голови Київської обласної ради, активіст ВО "Свобода", Юрій Ноєвий, у своєму блозіhttp://gazeta.ua/blog/45657/sprava-provokatoriv-14-zhovtnya-pomsta-suddi-carevich, також надав негативну, принижуючу авторитет судової влади оцінку діям судді та судового розгляду справи в статі «Справа "провокаторів 14 жовтня": помста судді Царевич»: «Я бачив процес політичної розправи над незаконно затриманими учасниками масових заходів на честь УПА біля Верховної Ради. Гнітючі враження від недобитків режиму Януковича. Закінчилося це о 4 години 15 хв. Прізвища призначених якимось падлюкою "провокаторів" - Стемковський, Олійник, Прудкий, Стрижка та інші. Частина з них - це люди, які воювали за цю державу, дехто був у час провокацій міліції біля Руслана Андрійка і мене біля машини з озвучкою далеко від місця нападу міліції на людей. Головний виконавець розправи слідчі МВС, прокурори і суддя Печерського суду Царевич Оксана. Київ-1 лжесвідчив, слідчі брехали у протоколах, прокурори цинічно оббріхували людей на засідання, суддя Царевич весело сміялася і підтримувала брехню МВС і прокуратури. Хороша каральна трійка відправили невинних і зокрема героїв війни під варту "іменем України».

         У пункті 81 свого рішення «Шагін проти  України» від 10.12.2009, ЄСПЛ зазначив,  що  принцип  презумпції  невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції ( 995_004 ),  є одним  з аспектів   права  на  справедливий  судовий  розгляд  кримінальної справи,  гарантованого пунктом 1 статті 6 (див.  рішення у  справі "Альне  де Рібемон проти Франції" (Allenetde Ribemontv.  France) від 10 лютого 1995 року,  п.  35,  серія A, N 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, "яку обвинувачено у вчиненні злочину", є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону,  а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи  стосовно  проваджень,  що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед  оцінку  фактів компетентним судовим органом (див. висновки з відповідної практики Суду,  наприклад,  в рішенні у справі "Хужин та інші проти  Росії" (Khuzhinand Othersv.  Russia),  N 13470/02, п. 93, від 23 жовтня 2008 року).У цьому зв'язку Суд наголосив на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова,  оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи,  порушеної проти особи, та  визнання її  винною в тому чи іншому злочині (див.  рішення у справі "Дактарас проти Литви" (Daktaras v. Lithuania), N 42095/98, п.  41,  ECHR  2000-X).

Розповсюдження явно недостовірної, спотвореної та вигаданої інформації щодо суддів та судів вводить в оману суспільство та громадян щодо можливості захисту своїх прав в суді, здатності суддів України ухвалювати справедливі та законні рішення, їх доброчесності та законослухняності. 

Юрисдикція Печерського районного суду м. Києва поширюється на територію, на якій знаходяться понад десять органів досудового розслідування, серед яких Генеральна прокуратура України, Служба Безпеки України у м. Києві та Київській області, ГСУ Міністерства внутрішніх справ України, Кабінет міністрів України, Центральні органи державної влади, Верховна Рада України, Верховний Суд України, тощо, та органів місцевого самоврядування, що обумовлює резонансний характер для суспільства та Держави України в цілому судових справ, які перебувають в провадженні суду та кожна із сторін у якій намагається вплинути в своїх інтересах на хід судового розгляду та здійснення правосуддя. Здійснюючи правосуддя у таких умовах, судді об’єктивно сприймають прояв підвищеного суспільного інтересу до процесуальних дій та рішень суддів протягом судового розгляду таких справ. Разом з цим, задоволення означеного інтересу не є вищим за мету і цілі правосуддя і не може бути перешкодою у його здійсненні. І тим більш його задоволення не може забезпечуватись шляхом вчинення протиправних дій та висловлювань на адресу суддів та щодо ухвалених під їх головуванням судових рішень, а також безпідставного притягнення суддів до кримінальної відповідальності. 

Як зазначено в преамбулі вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» гарантіями незалежності суддів як носіїв судової влади, зокрема, є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд  або  суддів  у  будь-який  спосіб,  неповаги  до  суду  та встановлення  відповідальності  за такі діяння; а також визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки  суддів,  їх  сімей, майна та інші засоби їх правового захисту. Недоторканність  суддів  не  є  особистим привілеєм,   а   як   один   з   елементів   статусу   суддів  має публічно-правове призначення - забезпечити  здійснення  правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим судом. Таким чином,   реалізація   зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із  забезпечення  дії  принципу верховенства  права,  захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення  яких  є  головним  обов'язком  держави (статті 3, 8, 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Виходячи з вище викладеного, неухильно слідуючи присязі судді та виконуючи свій обов’язок належним чином реагувати на факти втручання в правосуддя та вплив на суддів з метою забезпечення незалежності судової влади, просимо:

Розглянути дане звернення на наступному засіданні Ради суддів України за участю представників Печерського районного суду м. Києва для вирішення питань щодо:

прийняття рішення з приводу вжиття негайних заходів стосовно забезпечення незалежності судів і суддів,  в тому числі й щодо правового захисту суддів від необґрунтованого кримінального переслідування у зв’язку з відправленням ними правосуддя.